Незалежне тестування: зробимо по-українськи?

Молода українська держава потребує нового мислення, ідей, починань. Відомо, що інтелект нації закладається в її освіті. Наразі все частіше чуємо про казкові кількісні якості "інтелекту" дядька Бенджаміна Франкліна, які особисто йому допомогли стати одним із авторів Декларації незалежності Сполучених штатів, а зараз у будь-якій царині спроможні допомогти нашим громадянам вирішити "деякі труднощі".

Так завжди тривати не може. Останнім часом складається враження, що поряд із найбільш корумпованими сферами життя українського соціуму, галузь освіти займає почесні перші місця в партері. Так вже повелося - ми шукаємо найбільш легких шляхів: швидко і без зусиль збагатитися, вдало владнати всі свої проблеми (навіть якщо спосіб вирішення буде лежати далеко за межами моральної і правової площини), нарешті - "здобути" освіту. Все це - явища одного порядку, які нас змушують ходити по колу.

Досвід деяких пострадянських країн показує, що корупція в галузі освіти може досягти таких меж, що для розв'язання даної проблеми стає необхідним звернення за допомогою до незалежних, неупереджених експертів. Україну минула така патова ситуація. Однак лише ззовні: стверджувати, що в нашій країні немає проблем із освітою - брехати самим собі. Нині ситуація може покращитися, але задля цього необхідно виконати певні реформи: як на рівні державному, так і свідомісному.

У 2007 році під час вступної кампанії 117 тисяч випускників загальноосвітніх навчальних закладів вибрали систему зовнішнього незалежного тестування. Ця подія вже визнана своєрідною "революцією" в системі української освіти. І недарма: за наказом міністерства освіти і науки України в 2008 році сертифікат зовнішнього незалежного тестування перетворюється на стандарт вступу до вишів. Новий міністр освіти і науки, призначений в грудні 2007 року - Іван Вакарчук - продовжив розвиток даної реформи. Неодмінно розумне втілення даної системи принесе якісні зміни в систему освіти нашої держави, знизить рівень корупції під час вступних "жнив". Однак залишається ще багато пасток, які очікують систему незалежного зовнішнього тестування на шляху до її запровадження.

Відомо, що лише 40 тисяч, або лише кожен п'ятий абітурієнт, які складали тест, скористалися своїми сертифікатами для вступу до вищих навчальних закладів. Це не зважаючи на те, що загальна кількість "протестованих" - це лише 26 відсотків від загальної кількості школярів-абітурієнтів.

Без сумніву, - дане тестування не мусить ставити собі за мету лише одне завдання - боротьбу з корупцією. Мета тестування значно далекоглядніша - досягти дійсного громадського контролю за якістю освіти майбутніх фахівців. На жаль, про це говорити ще зарано. В чому ж причини такого розвитку подій? Як нарешті перетворити гонитву за показниками на реальну освіту і якісні знання… Ця проблема має системний характер: починати потрібно із процедури вступу до вузу, а закінчувати - самим процесом викладання та отримання дипломів. Отже, з чого почнемо? Розглянемо саме процес вступу абітурієнта до вузу та пов'язані із цим явні і неявні проблеми в контексті нової реформи зовнішнього оцінювання.

На семінарі "Роль зовнішнього тестування у рівному доступі до вищої освіти", який відбувся 21 листопада 2007 року в Києві під егідою Програми зовнішнього тестування (один із етапів боротьби із корупцією, який фінансується Агентством США з міжнародного розвитку у рамках Порогового плану країни, схваленого американською урядовою корпорацією "Виклики тисячоліття") саме і розглядалися наступні дії щодо реформування української освіти та пов'язані із цим проблемні питання. Необхідно зазначити, що найбільш болючим питанням залишається саме відношення вузів до системи зовнішнього тестування. Багато з них продовжують шукати "прогалини" задля вирішення питання про вступ випускників шкіл за певними своїми критеріями.

Найбільша прогалина, як завжди, - це наше законодавство. Як розповів керівник Українського центру оцінювання якості освіти, доктор педагогічних наук, професор Ігор Лікарчук в інтерв'ю газеті "Дзеркало тижня" (від 20 серпня 2007 року), не вистачає необхідної законодавчої бази, яка б стала на захист свавілля вузів під час вступної кампанії. "Доки не буде закону, необхідно внести зміни до правил прийому. З цим не можна гратися. Наприклад, нинішнього (2007-го - автор) року було кілька волаючих фактів. Один вуз - не хочу називати, який саме, - за два місяці до початку вступної кампанії, коли вже стало відомо, які тести ми проводимо, замість екзамену з української мови вводить екзамен з української мови та літератури, знаючи, що з літератури тестування немає".

Такі приклади непоодинокі. В цьому році, про що йшла мова на семінарі, такою проблемною частиною зовнішнього тестування може стати саме іноземна мова. Вузи можуть використати цю "прогалину" задля своїх утилітарних цілей та інтересів. "Сьогодні найбільша проблема - іноземна мова. В Україні немає своєї школи з упорядкування тестів із цього предмета. А якщо ми хочемо йти в Європу, то наше тестування має бути адекватним європейському. Зараз активно працюємо в цьому напрямку з Британською радою, Французьким культурним центром, іншими міжнародними організаціями. Нинішнього року спробуємо впровадити тести з німецької і французької мов, а наступного (2008-ого - автор) - запустимо вже всі три мови", - розповів пан Лікарчук.

Перелік проблем може тривати безкінечно. А в чому сутність таких різких метаморфоз у програмі вступних іспитів до вишів? Хотілося б вірити, що не корупція. Дійсно, так звані "фахові екзамени" необхідні з огляду на спеціалізацію вузу. Однак все більш очевидним стає той факт, що України потребує нової редакції закону "Про вищу освіту", в якому не було б тих протиріч, які ми зустрічаємо в пріоритетах діяльності МОН на 2008 рік. Найбільше протиріччя - щодо пункту першого ("впровадження незалежного зовнішнього оцінювання") та пункту третього (модернізація системи вищої освіти в контексті Болонського процесу, зокрема розширення автономії, самоврядування вищих навчальних закладів"). Щоб дана стратегія чітко виконувалася і не нагадувала відомих персонажів із байки Крилова "Лебідь, щука і рак", потрібно прийняти необхідний закон і строго прописати умови вступу до вузу… Нехай це чітко визначить держава, а самоврядування вузів необхідно запроваджувати, на думку автора статті, зовсім в інших сферах життя майбутніх студентів.

Одним із зовнішніх факторів, який також може стати перешкодою на шляху до вступу абітурієнта до вищих навчальних закладів - соціальні льготи. Неодноразово зустрічав тези про те, що Україна знаходиться на давно вже пройденому етапі розвинутих країн. Широкі соціальні програми існують в багатьох країнах світу, однак Україна - це просто лідер з кількості малозахищених пільгових верств населення. Їх з кожним роком стає все більше. Часом ситуація довкола цієї теми доходить до абсурду та парадоксу: починаєш згадувати клич про відсутність справедливості в суспільстві, задавати собі запитання на кшталт: а хто ж працюватиме, хто буде платити податки?

Дійсно, мабуть найбільш справедливим та дієвим способом створити адекватне суспільство - це не прирівнювати соціальні пільги до знань.

В одній із своїх праць відомий соціолог Пітірім Сорокін наголошував, що тільки занадто наївна людина може сповідувати тезу про відсутність нерівності в демократичних суспільствах. "Среди всех аграрных и в особенности индустриальных обществ социальная стратификация становится ясной и заметной. Не составляют исключения из правила и все современные демократии. Хоть в их конституциях и записано, что "все люди равны", только совершенно наивный человек может предположить отсутствие в них социальной стратификации. Достаточно вспомнить ступени градации от Генри Форда до нищего, от президента США до полицейского, от директора до рабочего, от ректора университета до уборщицы, от доктора права или философии до бакалавра гуманитарных наук, от ведущего авторитета до простого обывателя, от командующего армией до солдата, от президента совета директоров корпорации до простого сотрудника, от главного редактора до простого репортера. Достаточно упомянуть эти различные ранги и регалии, чтобы увидеть, что в процветающих демократиях социальная стратификация отнюдь не меньше, чем в недемократических обществах." (П. Сорокин "Человек. Цивилизация. Общество. - М.:Политиздат,1992 г. - 543с.). однак кожна людина рівна в праві використати свої можливості задля досягнення певної мети. В цьому, мабуть, і основна теза "блакитної мрії" американського суспільстві: суспільства можливостей.

Після такої довгої увертюри можна привести невеличку цитату професора Ігора Лікарчука (про якого ми вже згадували), який також висловився з даної проблеми як про негативну тенденцію. Він розповів про те, що проблема "пільговиків" та особливих умов щодо їх вступу до вишів досягає "апогею апофеозу"(як казав колись перший президент СРСР М.Горбачов) під час вступної кампанії. "В одному з університетів абітурієнт, котрий має у сертифікаті з двох предметів 11 та 12 балшів, у списку на зарахування опинився 131-м, тому що 130 осіб (саме така кількість бюджетних місць), які були перед ним, виявилися пільговиками. У нас є вузи, де, в принципі, потрібно проводити конкурс серед пільговиків(!). Такого давно немає в жодній розвиненій країні світу", - розповідає пан Лікарчук.

Не можна не погодитися. Автора даної статті можна вже критикувати за своєрідний евгеністичний підхід до визначення можливостей абітурієнтів. В свій захист скажу, що мої висновки зовсім не означають необхідність скасування всіх пільг при зарахуванні до вузів: скоріше потрібно переглянути вимоги для цих абітурієнтів. Це означає, що сама процедура вступу до вузу (чи то екзамен, чи то сертифікат зовнішнього незалежного тестування) не повинна перетворюватися на здачу макулатури до прийомної комісії. Здібності майбутнього студента, які допоможуть йому стати фахівцем в певній галузі - ось один із головних критеріїв, який повинен бути застосований при вступі.

В контексті розбудови громадянського суспільства не слід забувати і про саме психологічну складову взаємодії "людина - соціум". Дійсно, багатьом легше не помічати деяких дрібниць, мовляв, так завжди було… Думка автора статті з таким вектором розходиться. Справа не тільки в державі та владі: це ж очевидно - які ми - така і влада. Прості істини. Однак… Після того, як Центр незалежного зовнішнього тестування звернувся за допомогою до рядових вчителів для того, щоб останні допомогли розробити тестові завдання для абітурієнтів, з усієї України зголосилися лише троє педагогів. А от в газеті "Киевские ведомости" в статті Євгена Якунова "Сырой балл" автор наводить цікаву статистику на завершення свого матеріалу. Наведемо її і ми: "45,9% опрошенных граждан Украины, родственники и знакомые которых сдавали вступительные экзамены в вузы этим летом (2007 року - автор), ответили, что коррупция помогла получить положительный результат. Еще 26,5% допускали, что факты коррупции имели место. 38,9% респондентов считают, что уровень коррупции при поступлении в вузы с использованием государственного внешнего тестирования не снизился, 24,3% - уверены, что он стал меньше, а 7,4%, что, наоборот, возрос".

P.S. Закликаю журналістів, громадські організації та просто свідомих громадян до ширшого, глибшого, ретельнішого моніторингу за діяльністю вузів та органів освіти. Переконаний: від цього залежить майбутнє України!




Письмо администрации Размещение рекламы Правила
При любом использовании материалов сайта обязательна гиперссылка на сайт «Репетитор».
По всем вопросам обращайтесь: repetitor_admin[@]repetitor.ua | +380677171698; Рабочие дни: понедельник - пятница c 9:00 до 19:00; В течении дня с вами свяжутся или напишите через форму обратной связи
Разработка и Дизайн компании Awelan
Rambler's Top100 Здесь находится аттестат нашего WM идентификатора 143385800816
Проверить аттестат